Хмари затягнули небо
Сергiй Новожiлов.

Хмари затягнули небо,
Усюди крижаний острах!
Грудень, що тобі так треба?
Щоб пропали ми в снігах?

Де ти, сонце, де ти, літо,
Де ти, хвиль неспішний біг?
Ніч не хоче нас зігріти,
Сніг журбою тихо ліг.

Морський прибій вже так далеко.
І став далеким з часом Крим.
І щастя понесли лелеки,
Воно зникає, наче дим.

…Струмок поміж дерев і скель там,
Гірських стежин тут тінь густа.
І добре від думок легких нам.
І буде тут душа чиста.

Прекрасний світ, очей відрада!
Хмільне повітря тут п'янить!
Тоді хто думав, що як зрада
Зима прийде і не на мить?..

А пам'ятаєш, світло грало
У хвилях моря там колись?
А зараз що зі мною стало?
Ти за віконце подивись –

І зникли всі зірки за хмари,
І сірим дням загублен лік…
І ось іде, куди - не знає,
У завірюху чоловік...

16 грудня 2004 року.